пысатель А.Кимры, дарагой! харошый ты чылавэк, да! харошый ты напысал книг! балшой! Абложка твой выдел висе понял, да?! кныг уже нэ чытал - гваздык вянет! мандарын гиниет! нэ сомнэваюс, такой харошый балшой книг ты весь продал! , да? многий мэсто стал свабодэн! жди мэня! у тэбя будэт много чымадан гваздык и мандарын! мы будэм висе прадать на бессарабски ринок! людям! палучем много купон! поменяим на доллары! Будем жить дружно! поженимся! буду тыбе верным жыной ылы заботливой мужем как захочышь! если имеешь жену праганяй! женщын если он не мущын плахой женщын! настоящий лубов - не меж разных полов! а    собаку твой красывый ны проганяй! дубленку будэм дэлать! носкы вязать! ленин пысал ногам тэпло уму жярко! крепко целуем лублю! нэтерпением ждем встречи     тваи гваздык мандарын автандыл абрамович гойхманишвили

ПОЦССКРЫПОМ: ызвыны за кароткый пысьмо гваздык вянет! Мандарын гиниет! мылыцый ловыт! прапыску хочут гдэ вазьму! трыдцать лет кыевскый мылыцый  одно и тоже дай прапыску! на кавказ праганяит! Я сам туда хачу там ныкогда нэ был киев родылся ринок жыву! Мылыцый тупой ны панимает пусть жена будэт прапыска будэт! гваздык, мандарын висе будэт а мылыцый ны будет!

   Мудрые предки привели нас в тундру давно и издалека - с очень знойного юга, когда море, в котором мы ловили рыбу и подмывались наши женщины, стало Мертвым. Сохранив только язык предков, мы замаскировались под чукч, придумали новые обряды обычаев. Отказались от обрезания - и так холодно. Перестроили ишаков в северный вариант - оленей . А ребе   итак всегда был шаманом....

   Так мы пришли к самому естественному образу жизни, и сегодня у нас -   ни тебе атомной энергетики, захваченных арабских земель или судьбоносных решений чего-то очередного Внеочередного... В общем, жизнь - в кайф. А тут появляются большевистские эмиссионеры с триппером и марксизмом, и начинают докучать, мол, поц, как же так, тебе нужна культура, ты должен перестроить образ жизни на лучший в мире - советский... И по пьяни меня, бедного, ломают - и пошло-поехало, как у вас поют, "ради нескольких строчек в газете", а на самом деле - строчек в докладе Съезду (в конце, после слов "... а теперь скажу за культуру..."). Да ради хлебных рабочих мест нескольким кандидатам этнографических, биологических или исторических наук меня заставляют учить русский - язык Ленина, вступать в Партию, выкапывать ягель  и сажать вместо него квадратно-гнездовую кукурузу.

   Так что ваш безумный мир, ваша культура - нам и на фиг не нужны, но твоя книга о белом, как тундра, пуделе, и загадочной, как северное сияние, ПЕРЕСТРОЙКЕ - совсем другое дело! Я  читать не умею, но сразу почуял: книга обо мне, книга для меня. Чукча заказал много экземпляров, большая книга, и бумага хорошая, однако. Чукча в душу кладет книгу, а душа чукчи - костер. Хорошо горит твоя книга, и ярче сердца Данко освещают мой чум твои пылающие строки. Так тепло от твоего  творения - ногам тепло, рукам тепло, жопе тепло - и на душе тепло!

   Спасибо тебе, дорогой писатель А.Кимры! Пиши еще и присылай побольше твоих  книг, однако. Они нас по-настоящему согревают.

      Вхопитися за перо мене змусила досить гостра ситуація на ринку почесних звань нашої незалежної держави "Україна", яка (боронь Боже - не держава, а ситуація!) стала нестерпною. Викладу суть проблеми у моєму незаперечливому баченні.
      В державі циркулює безліч різноманітних почесних звань. Наприклад,  народний артист, народний маляр, народний цілитель, народний депутат  та інші. А гостро бракує звання - "Народний письменник незалежної держави "Україна". Розумію, така нісенітниця виникла тому, що так звані "совьєцкіє пісатєлі" були "пєрєдовим отрядом лєнінской партії", де їхнє перо прирівняли до багнету.
       Звертаю Вашу вельмишановну увагу: усі ці радянські письменники, що спляндрували літературний мундир,  з проголошенням  незалежності (від клятих москалів) залишилися без державного заказу на їхні опуси, що славили Партію у віках (не менше!). Тому й покинули цю кепську справу  й хутко похапали Хлібо-Сальні посади у Кабінетах й набивають пельки, кармани та валізи! Коли ж й що їм зараз писати? Та й хтоб за свої, людські, а не казенні гроші купляв їхнє маячіння?
       А потерпали від них справжні письменники. Наприклад, я, котрому за більшовицьких часів не давали друкуватися, а зараз заважають одержати Звання, відповідне до моєї Великої Рогатої Любові до Народу (крім замало чого, надрукував з дві сотні "Рогів" в улюбленому Народом жанрі "Роги й копита").
  Тому вважаю нагальною проблемою подальшого ствердження нашої Незалежності, по-перше, якомога швидше ввести почесне  звання "Народний письменник незалежної держави Україна, та, по-друге, негайно надати його мені, бо я є справжній  Народний письменник. Й на цю дуже відповідальну заяву маю вагомі державницькі підстави. Й не в тому, що моя трилогія "Путешествия с пуделем в ПЕРЕСТРОЙКУ" одержала добру пресу, ставшись до вподоби читачам майже з 20 країн світу, славлячі Незалежну Неньку, ... Ні, маю такий доказ,   що робить зайвими усі інші.
      ... В ніч на 22 червня 2001 року, тобто саме в 60 річницю облудного нападу товариша Гітлера на Вкраїну, було вчинено пограбування мого човна УКБ 2153 на РВУ (Ремонтно-Відстойному Управлінні), розташованому на Дніпрі самісенько біля видатного досягнення світового   електрозварювання - суцільнозварного моста ім. академіка Патона (інше таке ж досягнення - суцільнозварна статура "Батьківщини-Матєрі", що височить понад мостом). В мене вкрали весла, сидіння, спінінг, тощо. Це не аби якись там коштовності, проте кожен рибалка знає ціну   майну, накопичуваному впродовж рибальского життя, коли всяку дрібничку знаряддя робиш сам, купуєш або крадеш у товаришів.
      Я висловив глибоке обурення адміністрації РВУ, проте вона довела мені, що за речі в човні вона ніякої відповідальності не несе. Більш того, подібні крадіжки входять в   обслуговування, а я мушу вправно сплачувати за нього щомісяця. Проте пересічні службовці   РВУ в особі чергових матросів обурились вчинком злодіїв настільки, що навіть    призапинили  пияцтво й з галасом "Ограбілі нашего пісатєля!" оголосили надзвичайний      стан  та підняли громадськість на розшук мого майна. Не минуло й години, як усі поцуплені речі повернулися в човен.
      Саме це я вважаю невідпорним аргументом для введення почесного звання "Народний письменник"   незалежної держави "Україна"  та негайного надання його мені. Поприцьому моє звання (відповідно - привілеї)  має бути вищим, ніж звання "Народний депутат", бо моя літературна діяльність завдає Ріднесенькому Народові забагато менше зиску, ніж "государствєнная дєятельность" так званих "народних обранців". Я ж бо задовольнюся лише добрячими оселями для себе, діточок та родичів. Зичайно, з євроремонтом, бо наша країна стука в Европейські Двері. Ну,  ще пару-трійку "Мерседесів" - який же щирий українець (навіть, якщо він єврей) не полюбляє швидкої лімузинної їзди!  Це також підвищить мою мобільність - хай Народ частіше бачить свого Письменника... Ну, ще трошки Хвеохванії, долярів та інше. До того ж, я одразу припиню всіляку діяльність й спочину собі на ляврах в якийсь триповерховій мазанці на березі Женевського озера, що так нагадує українські видогляди. Тут я писатиму вже ностальгічні мемуари по щиру любов до свого скривдженого Народу.
      Й всі ці привілеї мені зовсім не до вподоби, але я мушу їх прийняти, аби виявити повагу до державницьких рішень та стати справжнім взірцем добробуту  для свого Бідкаючого народу, якого кохаю не менш, ніж нардепи. А коли одержу Пайку, то полюблятиму Народ ще більше. А Він хай радіє за мене, свого   Народного Письменника, бо побачить на власні очі: заможно жити на Державну Холяву можуть  не тільки оті кляті нардепи, але й пересічні народні письменники - плоть від плоті Народу. Тобто Його крайня плоть, яку не можна обрізати. Бо якщо увесь Народ стане Обрізаним, Ізраїль все одно Його до себе не пустить - за браком кошерного Сала.
      Так що, пане Президент  Незалежної держави "Україна", пане Голова ВРУ Незалежної держави "Україна", пане Голово Кабміну Незалежної держави "Україна" та директори розважально-харчувальних закладів "Україна" - не гайте часу! Якщо Ви були вспромозі прийняти оту Нічну Конституцію Держави, то взападло Вам видати за одну вечірку Постанову про належне мені звання? Таке рішення стане важливим хвактором державотворення, прискорення ходи ринкових рехворм, зміцнення могутності та зростанню авторитету молодої Української Держави в очах прогресивного людства. Нехай світова спільнота бачить: ще не вмерла справжня Література на Вкраїні милій! Є ще видатні письменники - бодай хоч один (тобто, я)!
       Якщо ж у Вас виникнуть певні труднощі  (наприклад, не вистачить голосів для прийняття цього рішення конституційною більшостю) - хай йому грець! Я згоден хоча б на привілеї до цього звання з присудженням не менш нардепівської пайки. Аби добряче прислужиться Своєму Народові!